Корисні статті

Міцність і стійкість будь-якої споруди насамперед залежать від надійності основи і фундаменту.

Основою вважають шари грунту, що залягають нижче підошви фундаменту і в сторони від нього, що сприймають навантаження від споруди і впливають на стійкість фундаменту і його переміщення. Проектування основ будівель і споруд залежить від великої кількості факторів, основними з яких є: геологічна і гідрогеологична будова грунту; кліматичні умови району будівництва; конструкція споруджуваної будівлі і фундаменту ; характер навантажень, що діють на грунт основи, і т.д. Основи під фундаменти будівель і споруд бувають природними і штучними.

Природними основами називають грунти, які в умовах природного залягання володіють достатньою несучою здатністю, щоб витримати навантаження від споруджуваного будинку або споруди. Природні основи не вимагають додаткових інженерних заходів по зміцненню грунту; їх пристрій полягає в розробці котловану на розрахункову глибину закладення фундаменту будівлі або споруди. До грунтів, придатним для влаштування природних основ, відносяться скельні і нескельні.

Скельні грунти являють собою поклади вивержених, осадових і метаморфічних гірських порід (граніти, вапняки, кварцити та ін.) Зустрічаються вони у вигляді суцільного масиву або окремих тріщинуватих пластів. Вони володіють великою щільністю, а отже, і водостійкістю і є міцною основою для будь-якого виду споруд.

Нескельними грунтами вважаються великоуламкові, піщані і глинисті грунти. Великоуламкові грунти (щебінь, гравій, галька) являють собою шматки, що утворилися в результаті руйнування скельних порід, з розмірами частинок більше 2 мм. Вони поступаються по міцності скельним грунтам. Якщо великоуламкові грунти не схильні до дії грунтових вод, вони також є надійною підставою.

Піщані грунти являють собою частки гірських порід крупністю 0,1... 2 мм. Піски крупністю 0,25... 2 мм мають значної водонепроникністю і тому при замерзанні непучаться. Міцність і надійність піщаних підстав залежать від щільності і потужності залягаємого шару піску : чим більше потужність залягання і равномерней щільність шару піску, тим міцніше основа. При регулярному впливі води міцність піщаної основи різко знижується.

Глинисті грунти являють собою тонкодисперсні частинки лускатої форми розміром менше 0,005 мм. Сухе глиниста основа може витримувати великі навантаження від маси будівель і споруд. Із збільшенням вологості глини різко падає її несуча здатність. Вплив позитивних і негативних температур викликає у вологому глині усадку при висиханні і спучування при замерзанні води в порах глинистого грунту. Різновидом глинистих грунтів є супіски, суглинки і леси.

Супіщані грунти являють собою суміш піску і глинистих частинок в кількості 3... 10 %. Суглинні грунти складаються з піску і містять 10... 30 % глинистих часток. Ці види грунтів можуть використовуватися в якості природних підстав (якщо вони не схильні зволоженню ). По своїй міцності і несучої здатності вони поступаються піщаним і сухим глинистим грунтам. Окремі види супесей, схильних регулярному впливу грунтових вод, стають рухливими. Тому вони отримали назву пливунів. Цей вид грунтів непридатний в якості природного підстави.

Лесові грунти - то частинки пилуватих суглинків з порівняно постійним гранулометричним складом. Лесові грунти в сухому стані можуть служити надійною підставою. При зволоженні і дії навантажень лесові грунти сильно ущільнюються, в результаті чого утворюються значні просадки. Тому вони називаються просадними.

Найменування грунтів, а також критерії виділення грунтів із специфічними властивостями і їх характеристики наведені в СНиП «Підстави будівель і споруд. Норми проектування ».

Штучними основами називають грунти, які за механічними властивостями в своєму природному стані не можуть витримувати навантаження від будівель і споруд. Тому для зміцнення слабких грунтів необхідно виконувати різні інженерні заходи. До слабких відносяться грунти з органічними домішками і насипні грунти. Грунти з органічними домішками включають : рослинний грунт, мул, торф, болотний грунт. Насипні грунти утворюються штучно при засипці ярів, ставків, місць звалища. Перераховані грунти неоднорідні за своїм складом, пухкі, мають значної і нерівномірного сжимаемостью. Тому в якості підстав їх використовують тільки після зміцнення ущільненням, цементацією, силікатизацією, бітумізація або термічним способом.